Олюшик, девочка моя хорошая, с праздником!!!
Как-то подружка прислала мне стих, скачанный из нэта. Думаю, тебе он тоже придется по душе.
А жінка в світ приходить для любові:
Любити ляльку, доки ще мала,
Любити маму, поки підросла,
А тільки–но як ступить за поріг,
Любити небо і м‘який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки,
Ростуть її і радощі, й надії...
І от приходять роки молодії -
По світу вже вона не йде – несеться,
Уважно прислухається до серця,
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов.
Ота любов, що перша і остання,
Такої ще ні в кого не було!
І ти щаслива, в серці в тебе рай,
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна,
І часом нерви стримати негодна.
Та будеш захищати, як в бою,
Оту сімейну каторгу свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що? Якби усе почати?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов,
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов!
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ!